Потери ВС РФ на войне в Украине

Group12

56060

Group122

2254

Vector

254

Vector (1)

4796

Vector (2)

15

Як живуть люди які поїхали з окупованого Маріуполя

Нам на електронну пошту надіслали лист, публікуємо анонімно за проханням відправника:

«Хочу розказати свою історію. Коли началась война я була в Маріуполі з татом своїм. Чоловік зразу пішов у воєнкомат. Він служив і мусив там бути. Нам дали годину на збори людей не хватало. Зі сльозами я йому помогла зібратись і попрощалась. І жила думкою про те шо мушу його дочекатись. Не думала шо так все буде шо вони будуть роздирати наш город на куски а людей вбивати в дворах і з гармат стріляти по квартирах. Ми почті місяць ховались в кладовкє в под’єздє. З чоловіком говорили пару раз по телефону.

Дуже тяжко стало в марте. Вже не було у нас їжі і було багато вбитих. Як тільки з’явилась возможность ми з татом поїхали помогли волотери. Я їх не боюсь цих рашистів мені просто гірко від того шо ми мусимо вмирати за свою незалеженість. І не винні дітки страдають і старші люди бо їм тяжко в такому жити.

Хочу розказати людям, які бояться їхати. По всій Україні є приюти. Можна обратитись до влади і вам поможуть з адресами і ночівлею. Шукайте волонтерів вони всюди і все знайдуть як про них кажуть в народі. Життя триває але в Маріуполі зараз не вижити. Без води, світла, газу… Під владою окупантів…

Мені повезло з подругами. Я поїхала на захід України і там старалась стати на ноги. Ми відкрили крамничку невелику з квітами. Я це все роблю з думкою про чоловіка. Він зараз у полоні а я маю старатись жити шоб коли він повернеться то знав шо я у нього молодець не підвела. Я дуже хочу шоб война закінчилась і ми святкували свою перемогу з чоловіком та нашими друзями…»

Поделиться:

Наши партнёры