Потери ВС РФ на войне в Украине

Group12

59080

Group122

2338

Vector

264

Vector (1)

4932

Vector (2)

15

Російські військові обіцяють «нове життя» в зруйнованому Маріуполі

На нашу електронну пошту надіслали лист, публікуємо без змін, анонімно:

«Я з Маріуполя. І зараз єдина моя мрія повернутись до дому. Так його вже фізично немає рашисти мій дом розбомбили ми тікали в чому були з маленьким рюкзачком за плечима в якому документи і пару вещей. І ще одне я змогла взяти із собою з дому на згадку — це уламки міни у моєму тілі.

Місто в якому жило десь 500000 людей знищено. А тепер рашисти обіцять побудувати будинок для 10 тисяч людей і лікарню на 200 людей. Досі нема води, світла і всього іншого. Величезне гарне місто зрівняли з землею а тепер в цьому хаосі обіцять краще життя тільки треба дані свої дати щоб забрали ті квартири шо цілі і ще рєфєрєндум провели за прісоєдініє. Ага, це брєд собачий… в нас все було. Сотні лікарень, тисячі будинків поки не прийшли ці російські покидьки…

І мене розриває шо зараз коли нам кажуть «Вам треба здатись було… Шо ж ви не здались??? Просіть миру а не зброї, як не стидно?!»

Мені має бути стидно шо мусила тікати зі своєї рідної країни рятуючи своє життя??? Мені має бути стидно шо моя влада бореться і хлопці і дівчата стоять на варті, боряться за нашу землю за наше майбутнє і майбутнє наших дітей!? Це мені має бути соромно плакати через новини кожен день, бо через російські ракети ми хоронимо наших українців???

Мені не соромно за мою країну! Я пишаюсь кожним і кожною!
Я не хочу миру ціною нашої свободи! За що тоді вмирали люди? За що вмирали дітки? Боже шо ці виробки натворили на нашій землі?! Я ніколи цього не забуду і рана в моєму серці залишиться назавжди…

Рашисти зловтішались нашою слабкістю, вони смакували смерті і з азартом стріляли в будинки де живуть люди. В рашистів нічого нема від людей, подоба хіба шо тай усе. А так вони мерзотники і вбивці всі до одного.

Спочатку вони вбивали нас словами вигадками криками у спину шо ми нібито меншоварті для них. А тепер вони вбивають кулями, гранатами, ракетами всю Україну. І якби я могла я б сама на колінах благала про зброю в країн які її мають. Щоб наші захисники могли перехоплювати ракети які летять нас вбивати.

Мені так болить що зараз мільйони безпорадні перед цими тупими наглими виродками… Та нам треба триматись разом. У війні повинна бути зброя! Ніякими благаннями ми не випросим собі життя. Рашисти все руйнують навколо.

Вони живуть гірше за свиней. Вбивають, мародерять і гвалтують і це все по колу. Там нема з ким говорити. Їх гребе шо ми захотіли краще жити і краще жили. Та я вірю що ми ще будемо щасливі, Україна ще розквіте.

Але давайте не забувати які рани нам принесла ця російська орда. Я скучаю за своїм домом, якого вже нема. Його зруйнували рашисти та одне шо вони ніколи не зруйнують це нашу любов до країни, до свободи… Хай швидше прийде наша перемога…»

Поделиться: